Закриєш очі - бачиш чисті ночі.
І боса йдеш і мрієш ти...
Не знаєш, тільки бачиш й чуєш,
тихенький шелест темноти.
Вона сліпа і голосна,
красу свою вона вселяє,
у все, що так давно чекає,
на щось прекрасне і живе.
Ти бачиш те, чого не бачать інші
і чуєш те, що ніби й спить.
Ти будеш, й не знаючи, що буде далі...
Ти усміхаєшся й мовчиш.
Чекаєш ти віддачі, любові, радості і доброти...
І усмішок багато хочеш, того запалу і вогню.
Але вода, чиясь все гасить, не зрозуміла,
що вона?
Ти знов собі закриєш очі і заснеш, щоб знов приснилася вона,
і всі її ті чари ночі:)
