С. Есенин. "Я ль виноват, что я поэт…" (Переклад на українську мову)
Хіба ж я винен, що поет
Важких страждань й гіркої долі.
Адже не з власної я волі -
Такий Всевишнього сюжет.
Хіба ж я винен, що життя не миле,
Що всіх люблю й водночас проклинаю.
Чого не видно ще, та вже про себе знаю,
Бо перед даром музи я безсилий.
Шукати щастя у житті - то суєта суєт,
Воно лиш мрія хворобливої душі.
І знаю - нецікаві всім мої сумні вірші,
Та не моя вина - такий вже я поет.
Текст оригіналу:
Я ль виноват, что я поэт
Тяжелых мук и горькой доли,
Не по своей же стал я воле —
Таким уж родился на свет.
Я ль виноват, что жизнь мне не мила,
И что я всех люблю и вместе ненавижу,
И знаю о себе, чего еще не вижу,—
Ведь этот дар мне муза принесла.
Я знаю — в жизни счастья нет,
Она есть бред, мечта души больной,
И знаю — скучен всем напев унылый мой,
Но я не виноват — такой уж я поэт.