С. Есенин. "Я зажег свой костер" (Переклад на українську мову)
Ватру я запалив,
Спалахнуло раптово.
Язички навсібіч
Розлились колисково.
Відступила імла
Поза межі буття.
У знеможених грудях
Заіскрилось життя.
Серед тріску жарин
Безнадійна печаль
Обернулася піснею,
І полинула в даль.
Від веселого полиску
Очі я закриваю.
І згадавши свій сум,
Тихо пісню співаю...
Знов навколо імла,
Стихло все, догоріло.
Лиш безбарвна зола
Від вогню уціліла.
Знову смуток і тУга
Переповнюють груди.
І журлива недуга
Підступа звідусюди.
Знаю - буде гроза,
Серце ж бо защеміло.
І скотилась сльоза
На багаття зотліле.
Текст оригіналу:
Я зажег свой костер,
Пламя вспыхнуло вдруг
И широкой волной
Разлилося вокруг.
И рассыпалась мгла
В беспредельную даль,
С отягченной груди
Отгоняя печаль.
Безнадежная грусть
В тихом треске углей
У костра моего
Стала песней моей.
И я весело так
На костер свой смотрел,
Вспоминаючи грусть,
Тихо песню запел.
Я опять подо мглой.
Мой костер догорел,
В нем лишь пепел с золой
От углей уцелел.
Снова грусть и тоска
Мою грудь облегли,
И печалью слегка
Веет вновь издали.
Чую - будет гроза,
Грудь заныла сильней,
И скатилась слеза
На остаток углей.
гарно вийшло!
