Підбиває клини,
Семен до Галини,
В очі заглядає,
Вірші їй складає.
А та гонорова,
Не промовить слова,
Кращого шукає,
Очима моргає.
Не довго шукала,
Не довго моргала,
Музиченьки грають,
Грають, вигравають.
Молода радіє,
А Семен, то мліє,
Та що тут робити,
Треба якось жити.
Пише вірші далі,
Одруженій Галі,
Ой, Галинко, доле,
Коле серце коле.
Душа вилітає,
Так тебе кохає,
Що мені робити,
Як кохання вбити?
Час пливе рікою,
Немає покою,
І Семен до нині,
Вже бабі Галині.
Пише про кохання,
З вечора до рання,
Зошити складає,
Ще надію має.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/368-pidbivae-klini.html
