Тисячі років тому вітер вперше подув на схід
Тисячі років тому бруд і попіл полетіли услід
Пройшли чорні хмари над блакитним небом
Один славний світанок і десять ганебних
Скільки б не минуло літ, сидить біля криниці мудрий дід
І пророчить що вітер знову подує на схід
І гострять зброю волелюбиві онуки
Плаче малеча, передчуваючи довгу розлуку
І ті чорні хмари проливаються дощами на порох
І сивий просвіт на горизонті, крізь який вдивляється ворог
Чайки губляться в морях і розбиваються об лід
Коли ненависний вітер дує на схід
І хижий соікіл торує повітряний шлях
Поки голодний заєць ховається у степах
Поки падають сосни у засніжених лісах
На півночі для тебе вже куються грати
Не надійся на людяність старшого брата
Якщо приведеш його на захід, до своєї хати
Тисячі років вітер дув на схід
Тисячі років роботяги не мають чобіт
А скільки років чорні землі вмиваються кров’ю
Під ненависним гнітом червоного строю
Скільки б не минуло літ, сидить біля криниці мудрий дід
І пророчить що вітер знову подує на схід
