Усе то мара,але я чомусь прагну до неї
Хоча то непрада,бо певно що знаю чому
Не мав я ще жінки такої чужої й моєї
Що мала приносити мир,а принесла війну
Та жінка принесла мені тортурове сум"яття
І біль що у грудях застряг,мов зазубрений ніж
У серці палає,стає все сильніше багаття
І хочеться крикнути,стій,ані руш,бо згориш
Бо надто вже ти небезпечно із полум"ям граєш
Бо спалить,а потім,безтямно,піде собі геть
Щомиті багаття все вище і вище злітає
Так хочеш?Бувай!Тільки як от,забути тебе?
