|
Ей, бармен, ще сто. І ще
повторити,
Але міцнішого давай,
Щоб пустоту заповнити,
залити.
Чого чекаєш? Наливай.
Ей, бармен… я черговий
прохожий,
А ти сьогодні мені друг.
Не один провів ти вечір
схожий.
Замкнутий у тебе круг:
Наливаєш, слухаєш, і
наливаєш…
Тож і я виключенням не
стану.
Можливо, вже догадався і
знаєш,
Яку я заливаю рану…
Розумієш? Я розумів, що так
буде.
Та в серці все ж була надія,
Що залишиться, не піде,
Моє кохання, а зараз лише
мрія.
Свої очі закриваю,
Бачу її очі сині,
Які я так кохаю,
А вони ж не вині,
Що я тут, заливаю горе,
А з іншим десь там,
Можливо, поїхали на море,
А я тут…сам.
Ей, бармен, ще сто. І ще
повторити,
Але міцнішого давай,
Щоб пустоту заповнити,
залити.
Чого чекаєш? Наливай.
ID:
467685
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.12.2013 12:18:09
© дата внесення змiн: 22.12.2013 12:18:09
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
