Птах вільний ставить спину й мчить туди, де дмуть вітри,
Де видно край дороги й треба мати пару крил,
Проміння сонця ясного купає їх в собі,
Лиш вільний птах на небо замахнутися посмів,
Та пташка, що в вузенькій клітці марила про світ,
Все бачить лиш тоді, коли проходить з серця злість,
Хтось крила їй підрізав та зв'язав надійно ноги,
Відкритий тільки рот і пісня їй знайде дорогу,
Співає пташка в клітці, а всередині лиш страх,
Звучать таємні речі у молитвах та словах,
І чутно ті пісні, що линуть ген за горизонт,
Співає пташка гімн своїх незвіданих свобод,
Відчути новий бриз бажає знову вільний птах,
Вітри гриміли шепітом на втомлених гілках,
Черв'як чекав світанку, щоб із сонцем рівним буть,
Себе назвав він небом, та обрав невірний путь.
А пташка зариває в клітці сотні старих мрій,
Кричить жахливим криком по ночах прекрасна тінь,
Хтось крила їй підрізав та зв'язав надійно ноги,
Відкритий тільки рот і пісня їй знайде дорогу,
Співає пташка в клітці, а всередині лиш страх,
Звучать таємні речі у молитвах та словах,
І чутно ті пісні, що линуть ген за горизонт,
Співає пташка гімн своїх незвіданих свобод.
ID:
469163
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 29.12.2013 19:23:54
© дата внесення змiн: 29.12.2013 19:23:54
автор: VDMK
Вкажіть причину вашої скарги
|
