Був той день, і світло Сонця було інше
Від розпачу і смутку, тоді було ліпше
В очікуванні нової спроби змінити хід речей
Нестерпного осуду від чужих голосів і очей
На щастя для нас, час ніколи не зупинить плин
Може завтра нас таки буде двоє, а сьогодні я один
І крізь морок буденності я бачу дороговказ
Він веде туди, де вже не важливий час
На щастя час не може іти в інший бік
І може завтра вже не існуватиме той чоловік
Котрий сьогодні розставляє шахові фігури
Шукаючи воїнам у притулок нові тортури
На щастя час завжди попереду лишає найкращих
А гіршим доводиться ховатися в хащах
Не бачити нам тієї принизливої пітьми
Якщо кращими виявимось ми
А прийде день, і нас охопить ностальгія
Патетичної мелодії і театральної дії
Заповненої найкращими, здавалось, відчуттями
Лише реальність приведе до тями
І покаже, що кожен день проходить так само
Людські голови зв’язані металевими дротами
А спогади - не більше ніж сліпі ідеали
Які можливо й статися у дійсності не мали
І у новій оселі, ці спогади займуть кімнату
В якій кожна нова річ буде дорікати
Але ми не забудемо той день, коли могли змінити
Спплановане, але ще не прожите
Так, був той день, Сонце по іншому світило
І Сонячні мрії давали нам крила
На яких можна куди завгодно полетіти
Лише людську подобу нікуди було подіти
