Багато літ країна йшла до злуки,
Пережила не раз важкі години.
Змогла відчути, поєднавши руки,
Чуття єдинної для всіх родини.
Знов на вустах співала рідна мова,
І вишиванки потопали в цвіті.
Здавалося, що ця земля чудова
Стане взірцем для всіх у всьому світі.
Жила б Вкраїна мирно і щасливо,
Бо на землі усі багатства мала,
Якби її заможну і красиву
Сусідові насильно не віддали.
Багато літ без шани, без любові,
Не вінчана , бо там це не годилось,
Жила, чуть не забувши навіть мови
З якою Україна народилась.
Не стерпіла, бо затекли коліна
Від довгого і частого стояння.
З сусідом розлучилась Україна
Закликавши народ свій до єднання.
І поєднались, стали мирно жити,
Знов зазвучала мова солов»їнна,
Але не зміг сусід їй те простити,
Що стала незалежна Україна.
Став знов сватів до неї засилати
Просив руки і серденька уклінно.
Великі гроші став сватам давати,
Щоб привели до нього Україну.
Пообіцявши, що зробити зможуть,
Стали свати Вкраїну умовляти,
Але, відчувши - гроші не поможуть,
Рішили заміж силою віддати.
За матір заступились її діти,
Хоч і не всі матусю шанували
Свати таких зуміли підкупити,
Щоб вони рідну матір згвалтували.
І в день чергової річниці злуки,
Який Вкраїна нині святкувала.
Навіть не діти, а її онуки
За руки погвалтовану тримали.
По тридцять срібних їм пообіцяли
За те, що будуть матінку тримати.
А ще заплатять срібляків чимало,
Якщо підуть війною брат на брата.
Тримали, гвалтували, убивали,
Сусід радів, як корчилась від болю,
Та ті, що рідну матір шанували,
Зуміли її вирвати на волю.
Вона вже більш не стане на коліна,
Бо є кому її любити нині.
А ті, хто зрадив неньку-Україну,
Повиснуть, як Іуда, на бантині.
ID:
474388
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 23.01.2014 00:03:41
© дата внесення змiн: 23.01.2014 00:03:41
автор: vasyl
Вкажіть причину вашої скарги
|