Переклад вірша Скептіка «А дождь всё льёт…»: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46323&poem=100203
Прийшов до тебе знов,
Встав під вікном,
Навіював любов
Духмяним сном.
Просив: «Передзвони!»
Та у вікні
Жест сумний –
Ні.
Дивлюся у вікно:
У тебе гість.
Ти з ним уже давно?
Нещадна вість.
Тебе просив-молив:
«Виходь надвір!»
Дощ полив…
Ні…
Приспів:
А дощ все ллє та ллє,
Ніби по нервах б’є.
Де ти, моя любов?
Побачу тебе я знов?
Дощ твій змиє слід,
І в серці не жар – лід.
Лиш не мовчи, молю,
Я дуже тебе люблю!
Де ти, моя Душа?
Тебе нема.
Пізно вже, поспішай!
Іде зима…
«Станеш моєю ти?»
Горю в огні!
Як завжди –
Ні.
А дощ все йде, кінця
Сльоті нема.
В душі негода ця,
Немов туман.
«Не йди! – просив. – Сумні
Без тебе дні!»
Знов мені –
Ні…
