частина І. Примітивно-етимологічне
мова дзво́на –
духовна,
триєдино-довершена
і сферично-об`ємно повна
«дзвін»
у нашій мові –
є смислови́м
звуко-наслі́дуванням у слові…
для порівняння: «колокол» –
із сусідської мови –
у їхньому слові
у понятійній його основі –
осмислення форми,
зовнішня, зорова́ озна́ка:
«коло-кол» –
кругле щось, приче́плене до «кілка́»…
іще варіант,
аби об`єктивно до решти було –
«коло кол» –
«із множи́ни кіл
утворене кругле тіло»,–
(як і, наприклад, округла людська голова…)
ще раз – ознака зовнішня, зорова…
правдиві свідки – слова…
етимологія: різні підходи,
і нічого дивного,
ми –
два абсолютно різні народи…
«колокол» –
кругле, і чепить на колу́ висо́ко:
тобто, формальне
зовнішнє сприйняття – оком;
«здвін» –
відображення звуку,
сприйняття суті предмета – вухом,
духовним слухом…
частина ІІ. Сакрально-зна́чиме
се́рця*
могутній удар:
бов-в-в!.. –
«Бог є Любов-в-в…»
бов-в-в!...
до Бога зов –
і водно́час відо́зва Його:
Любов-в-в…
у звучанні першого
довгого, рівного і густого
основного тону,
що виникає одразу
після удару серцем
об стінку дзвону –
має сакральне значення чисте об`ємне звучання це –
співвідноситься вібраційно із Богом-Отцем
другий тон
триєдиного звуку «бов-в-в!..» –
«Господь є Любов-в-в…» –
виникає слідом за мить:
ніби десь водопад
чи невидимий ліс шумить,
ніби щось неосяжне у повітрі плине-кипить,
усере́дині клі́тки грудної щось ніби дивне м`яко гуде –
таке, яке вічно єсьмь і вічно гряде,
щось незбагненно живе і повне,
ніби як трепет любовний...
…ця всепрони́кна лагідна складова́ –
вібраційна тональність Хрестова,
Сина Божого – Логоса-Слова
і третій тон триєдиного «бов-в-в!..» –
Бог є Любов-в-в… –
безпосередньо дзвін:
Духа Святого,
Життя Пода́теля закликає і презентує він…
безпосередньо дзвін…
частина ІІІ. Історично-символічне
імперія нужди,
неробства, дикості і зла –
гіпертрофо́вана горди́ня
імпе́рська, що себе одли́ла
у бронзі
найбільшого у світі,
дві-сотні-то́нного
але навік німого
«цар-ко́ло-кола́»
трагічна доля форми –
позбавленої смислу і душі:
гординею здаве́н грішать
сусіди східні наші…
як вони кажуть:
«много та дурного»,
але пишаються
на цілий білий світ,
що сотворили
найбільшого з усіх –
хоча і без`язикого й німого…
ця гли́ба, ку́па спла́ву –
символізує
імперії останньої несла́ву
…а відко́лота
від "цар-колокола"
одина́дцятито́нна частина –
натякає-символізує
на суверенну за всіх обставин
незалежну у Го́споді Україну
хоч би як їхній «Цар» хотів -
та: «ніколи, ніколи не буде Вкраїна
рабою московських катів…»
…над нами – наш, живий, сакральний триголо́сий Дзвін,
благослове́н одвічно і довічно він…
31.01.2014
серце* - металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.
Пані Валю,вірш,наче не зі слів,а з дзвонів дзвону,який розказує цю дивну історію своєю мовою.Тому сприймається по-особливому,не лише в площині слова,а в просторі з звуком,мандрівкою часом і дотиком до безмежного...
Уклінно ДЯКУЮ за хвилі благодатних емоцій.
За ДЗВІН ЛЮБОВІ.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Олександре, дуже приємно знати, що Ваше враження од вірша таке позитивне... хвилі благодатних емоцій дісталися і мене - завдяки відгуку Вашому вдячна...
Цікава розвідка вийшла. Справді ми - різні, хоч і брати-слов'яни, але імперська влада ніколи не вважала нас за рівних собі і завжди зневажала, висміювала і прагнула взяти під свій цілковитий контроль. Ніяк не можуть змиритися з тим, що Україна - це окрема держава і українці - це повноцінна нація.
…од бронзового монстра
відко́лота ж частина –
символізує
за всіх обставин незалежну Україну... - Справді у нас є свій духовний благословенний дзвін, тому не потребуємо бути частинкою імперського колокола.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, ми не брати з ними, і не сестри... вони завжди виступали в ролі загарбників і окупантів - а вигадана ними колиска з братами - то брехня, прикриття, овеча шкура на вовкулакові московському... вони - імперія зла і брехні - отже - ад... нам не туди...
етимологія: різні підходи,
і нічого дивного,
ми – два
абсолютно різні народи…
чудово, вірш в цілому і особливо ця частина подобається, ми різні і рівні,а не сліпа кишка на тілі великої Росії етимологія,
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш викликав стільки всього і в голові і в серці, тому:
1. розумом - глибоке детальне багатоаспектне "до основ" дослідження ДЗВОНУ, як поетична наукова праця з елементами порівняння
2. емоціями - вражає, захоплює, звучить у вухах - бов-в, і розумієш, що Бог це любов.
Неперевершено...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Яно... Ви мене якимось дивним чином щораз "до основ" розумієте-відчуваєте... і в цьому - нагорода моя "за труди праведні" мої цей ДЗВІН - досить складна конструкція і я дуже радію, що вдалося висловити тему сю сприйнятно... Ви, Яно, мій експерт... у найкращому значенні слова
Навдивовиж влучне, глибоке осмислення! Люблю дзвони, маю кілька скачаних записів. Ще є думка, що вібрації дзвонів очищують простір і теж віруси не витримують, лускають
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, рада почути таку Вашу думку, пане Вікторе якщо це можливо - киньте мені посилання, за якими можна скачати дзвони - дуже хочу мати такі записи...
із дзвонами пов"язане і таїнство часу і багато чого - але ж про все не скажеш за раз...
дуже перепрошую, що турбувала вас таким смішним проханням - я знайшла дзвони - тепер і в мене є записи - просто прекрасно -мрія моя давня збулася - мати собі дзвони в хаті - і все ж так просто... підказали мені...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у тому і смисл, Ляночко... Дзвін - це сила у звучанні... але то не моя заслуга, якщо у цих словах є сила - я що... я тільки невтомний і відданий секретар...
дуже дякую Вам за таке враження, буду знати, що ДЗВІН мій має необхідну внутрішню силу - і це саме головне для мене...