Я не маю сили у руках,
Та я маю щире серце.
Майдан завжди в думках,
Й такі думки не вперше.
Я,мабуть, нічого не можу,
та я там, поруч з ними.
Хай я нічим не допоможу,
Опалена новинами страшними.
Бо зустрічала я байдужих,
Такою бути ніколи не хочу.
Я молитимусь за хлопців дужих,
Прочитавши думку Шевченка пророчу.
Їм важко,боляче, вони вмирають,
А ви думаєте за сміття на площі.
А в мене всередині проривають,
Потоки віри, сили духа й мощі.
Нам не повинно бути всеодно,
Коли вмирають люди за Вітчизну.
Не має бути в серці холодно,
І я не так, не просто зщезну.
Я залишу по собі ці слова,
Бо це, мабуть, усе що можу я.
Починається сторіночка нова,
Україно,не здавайся, люба моя!
Слова мають силу...
