Моє життя розбите на катрени,
Схоже на мунківський «Крик»….
Чи на полотна бідного Гогена,
У мене задовгий язик!
Таких як я колись четвертували,
Або лишали на поталу псам…
Таких як я із воєн не чекали:
Дешевий,нецікавий крам…
Для цієї темно вічної і дикої епохи,
Та й будь якої іншої також…
На Русі колись цінились скоморохи,
Зараз ні,на жаль,ну що ж!
Така вже напевне доля:
Бути блазнем без короля….
Зате поки що на волі,
Хоч замість любові-петля!
Самотою стиснула горло,
І не відпустить більше уже…
Та я зіграю на гуслях соло,
Допоки сили є в мене ще!
