Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий,
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою.
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу,
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же братом, хоч одури,
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!
Це, мабуть, великий досвід роботи з творами Кобзаря! Гарно вийшло, без надриву, з поміркованістю. Ніби, a capriccio, але водночас ma non troppo. Приємно!!!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, Олеже, що Ви теж в душі музикант. Буду надіятись на Ваше виконання якоїсь з наших спільних робіт. Зараз виставлю ще одну зі своїх мелодій, сподіваючись на Ваш пісенний текст.
Мабуть, Шевченка важко озвучувати... Та вийшло гарно, як на мене. З Успіхом, Вікторе!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заохочений об’явленим конкурсом на радіо «Нова пісенна Шевченкіана», написав мелодії до трьох Тарасових творів. На конкурс нічого не вдалося послати. Проте одну пісню гарно заспівав Володимир Сірий(Рідний)
Мабуть, Шевченка важко озвучувати... Та вийшло гарно, як на мене. З Успіхом, Вікторе!
