ти питаєш, що в мене в голові. про що я думаю вдома, на роботі, в транспорті на прогулянці. я знаю, мовчазні люди часто здаються таємничими, дивакуватими. і все це викливає зацікавленість, своєрідний потяг. так, таємниці приваблюють. проте, мені прикро, та я змушена тебе розчарувати. в голові моїй пусто. пусто, як в покинутому нічному вокзалі Богом забутого містечка. навстіж прочинені двері. розбиті вікна. дверні петлі наскрипують музику протягу. на єдиній лаві, в найтемнішому закутку, спить голодний пес. і жодна каса не працює. і ні один потяг не спинитьтся. на перон не зійде ні душі.
