Як же я бажаю заховатись,
В теплу ковдру носом ткнутись, мов щеня.
Я волію, та зі спокоєм кохатись
В жоднім випадку не дасть душа моя...
І скажи ж, якого дідька ти тріпочеш?
Чого серцю відпочинку не даєш?
Все шепочеш, і шепочеш, і шепочеш...
Цвя́хами думки у скроні б’єш...
Як же мрію я, хоч на хвилинку,
Для всіх зникнути, калачиком заснуть...
Серденько благає про зупинку...
Я більш вже не можу цього чуть...
А ти ж, с**рво, все шепочеш і шепочеш,
Обпікаючи мереживом картин!
Й в грудях б’є набатом, і тьмяніють очі...
Не сховатись... Не звільнитися з цих стін...
