Нам не вистачало неба
І земля була не для нас.
Ти кажеш: більше не треба,
А я кажу: іще не час...
Ніжні дотики і поцілунки
Й переплетені наші тіла.
П'янкого бажання звуки
Для нас весна принесла.
Для нас нема уже заборон
І нікого ми більше не боїмося!
Можливо, все це лиш сон,
Але ж нам це відчути довелося.
Нам неба не вистачало
І земля була вже чужа.
Нам кохання завжди мало,
Хоч ми ходим по лезу ножа...
Валентин Ганжук
