Лист кленовий шевелить
Без кінця похмура злива
Деж коханнячко сидить
Та голубонька вразлива
Перестань душевний брате
Бо неплідна твоя гра
Я не стану виглядати
В далині її крила
Так рахуються хвилини
Із самотністю в очах
Таку долю до могили
Довго сіяти в віршах
Бо на чорному папері
Закладався дух за силу
Мій талант молитись лірі
Що не зводиться в могилу
Буде лагідна погода
В інший час вона прийде
Може звяжеться розмова
І як завжди не про те
Захвильовані говорять
Не про мій вогонь уста
А вона і не помітить
Як ще досі дорога
Перестань доволі було
Клен і так понуро спить
Все голубонька забула
А життя летить летить
