Я буду твердою і сильною - я кора!
Частинкою дуба, незламною, але не вічною...
Гранітом, фортецею; як гора
Або, хоча б, як гірська річка...
З гіркого зроблю солодке - я бджола.
Я жалитиму лише тих, хто таїть небезпеку.
Я є і я буду, але чи була,
Була чи я, коли ти був далеко?
Я поки боюсь навіть сліз землі - я стебло.
Вкриваюся квітом, коли настигають хмари.
Коли всі питають, де дім мій, кажу ребро,
Все тіло твоє, реальне й водночас примарне.
В тебе на дорозі тремчу - я ще лиш листок.
Здригаюся навіть од легких доторків вітру.
Коли всі питають, скільки в тебе було жінок,
Я їм кажу, що у тОбі безодня світла.
Я слухаю кожен подих твій - не мовчи...
Твій погляд пече лице, але я дмухаю...
Мене від себе захистивши, ти приручи
І чуй як кричить "я люблю тебе" серце у вуха...