Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Васильєва (Лєгостаєва): Край цього поля – зламані тополі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Neteka, 03.10.2014 - 16:28
Знаєте, Людмило, можливо це й добре, що внесли до "чорного списку". "Еще неизвестно кому повезло".Таким кроком людина ізолює сама себе від "інакомислячих". Але ж клуб створений саме для обміну думками
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і я ж кажу...Навіщо саму себе ізолювати? Мені цікава будь-яка думка..Отже у дискусії можна завжди знайти зерно істини!
MiShura, 02.10.2014 - 12:42
Добре сказано! Горе - незмірне. Але й це ми мусимо пережити, допомагаючи один одному.
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Горе - це те, що об"єднало багатьох...Може ця війна і дана була народу для "вразумлєнія"
Людмила Васильєва (Лєгостаєва), 29.09.2014 - 16:31
З подивом дізналась,що ANELI занесла мене до чорного списку. Вражена! Чим же я її так зачепила? я ж не збиралась щось погане писати про її творчість, з якою, до речі, незнайома. Дивні зустрічі трапляються на нашому шляху! Ну да, Бог - їй суддя.
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба! Нема куди дітись від тієї журби!
Кузя Пруткова, 29.09.2014 - 11:42
Зовсім не розумію претензії ANELI. Немає у цьому вірші нічого вигаданого - усе як є. Чому воно так? Автор лише ставить питання, не беручись оцінювати стратегію. А що хлопці загинули за волю - то лише "ваті" не очевидно. Вчора та "вата" скандувала "Путин! Россия!" на гроші Януковича, сьогодні "ДНР! ЛНР!" на гроші Путіна, а що завтра, чиї гасла кричатимуть завтра?
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та хто я така, щоб оцінювати стратегію. Це була дійсно трагедія, яку повинні пам"ятати люди!Нехай СБУ та інші органи шукають винних, а для нас все уже відбулось!Є 1000 загиблих, дехто ще й досі не впізнаний з хлопців.Як це жахливо! Просто не хочу, щоб колись іще таке повторилось.Дякую за розуміння!
Плискас Нина, 29.09.2014 - 11:30
Маючи співчуття горю,любов до України і бути її патріотом,тільки тоді вдаються такі вірші.Хай війна і амбіції, ніколи не роблять розмежування істини добра.
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Співчуття і гуманізм - це і є головні важелі впливу на мої вірші про війну.
Vasylynka, 29.09.2014 - 11:18
Мені байдуже, що там собі вважають інші люди, а моє бачення ситуації абсолютно відповідає тому, як написано в цьому вірші. Мені також байдуже, що щось там може знаходитись від мене на відстані життя чи ще якоїсь біди. Просто це чудовий вірш. Люди, які там загинули, справді заслуговують, щоб про них писали вірші.
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку! Люди заслуговують, щоб їх пам"ятали. Нехай вони тепер живуть у наших думах, піснях та віршах!
Neteka, 29.09.2014 - 09:21
Писати і висловлювати свою думку з будь-якої події може кожен, і ніхто не має ні конституційного, ні морального права заборонити це людині. У вас, Анелі, напевно є своє бачення цієї ситуації, то що ж Вам не дає написати про це? А вірш Людмили насправді чимось схожий на легенди, що складали у давні часи лірники, які теж не були учасниками подій, але несли в народ історичні пісні й думи
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уся наша історія колись для нащадків буде легендою.Дякую за підтримку!
Віктор Остроух, 29.09.2014 - 07:22
Пані Людмило, вірш неймовірно прекрасний, до сліз. Ви як завжди на висоті. Не звертайте уваги на попереднього коментарщика. З таким успіхом, що виявляється, мені теж не варто було писати вірш "Мамо, дуже страшно на війні..."?
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюсь,Вікторе! Поет - це особистість поза простором і часом! Шевченко теж писав про Гетьманщину, якої не бачив!
ANELI, 29.09.2014 - 01:19
Вот я же и говорю,что не пишите лучше о том, чего не знаете. Жюль Верн прежде всего был ГЕОГРАФОМ и попутешествовать ему довелось немало! Потому и писал он так талантливо и реалистично! А то,что им было не пережито лично вошло в рубрику НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА. Если,конечно, вы претендуете на роль фантаста,то да... дерзайте. Вешайте ярлыки дальше и судите о том,что от вас на расстоянии жизни. Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это бесполезный и ненужный спор: кому о чем писать! Вы просто судите субъективно и чем-то обижены на жизнь.Я - дочт военного, знаю что такое "горячие точки",могу собрать и разобрать автомат и стреляю в цель без промаха! Дай Бог, чтоб эти таланты ни мне, ни кому другому не пригодились.Мы - поэты, наше оружие перо и бумага. Цель донести чувства и настроение читателю..Вам показалась,что не передана реальность происходящего..Это Ваше право и ощущение. Напишите по-другому, реальнее, чувственней...Я только восхищенно крикну браво!
ANELI, 29.09.2014 - 00:36
Тема вечная....а обстоятельства разные.Словами передать чувства можно только прожив и пропустив через себя. Но это личное право - писать или не писать. Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну тогда, судя из Ваших слов,Жюль Верну не следовало писать о путешествиях, в которых он не был...А Высоцкому о войне, которую он не прошел...Прочувствовать...Для того поэты и призваны - чувствовать и собирать под куполом своего творчества переживания и боль мира.
ANELI, 28.09.2014 - 23:58
Чтобы писать такого рода стихи,нужно пережить, прочувствовать лично....иначе остается голый популизм на бумаге. Я не скажу,что плохо....души нет ... нельзя судить о том,чего не видел... все относительно...смерть страшна по своей сути! Но писать о ней имеют право не все....
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не согласна, что нужно лично побывать,чтоб прочувствовать.Достаточно пообщаться в человеком , оттуда вернувшимся и проникнуться его горем, его трагедией... Писать о смерти имеют право все..тема то вечная... а что останется в памяти и душах - решает лишь время...
|
|
|