Думи мої передумані ночами.
Сни мої, кимось навіки зурочені.
Вже за вікном у росі полуниця,
Думи мої, ну чому вам не спиться?
Ще ж небеса днем прийдешнім не журяться,
Перші тумани над полем ледь куряться.
Пахнуть, як миро трави некошені,
Думи мої, ви ж як гості непрошені.
Ніч загубилася в пазусі літа,
Жовтий метелик вже виспався в квітах.
Думи мої переплакані ночами,
Сни мої вами навіки зурочені.
Оксана Максимишин-Корабель,
10 липня 2014р.