У нашого народу біди завжди доволі, –
То ду́́рні, то дороги, сусіди «хоть куда»,
То знову щось потрібне не виросло у полі,
Тепер у нас дода́лася іще одна біда –
Картини величезні усюди почіпляли,
І в місті, і за містом, і людям на горби,
Картини величезні «білбордами» назвали,
Вони до нас волають: «Купи! Купи! Купи!».
Як будуть свіжі вибори, то будуть свіжі морди,
Я гро́шей назбираю, поможе ще й сусід,
І морду свого Мурчика повішу на білборди,
Нехай усі побачать, що то – найкращий кіт.
А чим він не найкращий? Ну, має якісь вади,
Ну, десь там випадково під стіл колись сходив…
А, може, Мурчик про́йде в якусь Котячу Раду?
Бо він нічого злого в житті ще не зробив.
Білборди нам розкажуть, як нам на світі жити
І поведуть народ наш по вірному шляху,
Розкажуть, що нам їсти, розкажуть, що нам пити,
І хто із нас хороший, а хто із нас є who
На кожному білборді – такі щасливі морди
Нам нагло лізуть в очі, в кишені і в думки,
На морди ті любуєшся, ніяк не надивуєшся,
Що люблять вони пиво, горілку й цигарки́.
15.03.2008
Пісня «БІЛБОРДИ»
https://www.youtube.com/watch?v=R1aMI2L-8HQ&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
У моєї доньки змалечку прагматичне уявлення: якщо щось необхідно рекламувати-нав'язувати, значить воно не цікавить споживачів саме по собі. Відповідно, все, що рекламується - вибачте, гімно.
Як би хотілося, щоб і дорослі споживачі мали подібну клепку в голові.
Олександр Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
', '');void(0);
