Забути, стерти, не згадувать ніколи
Ті жести, рухи і прості слова...
Хай зникне доленосна мить відколи
Думать й марити про тебе почала...
Вдягалась гарно, фарбувала очі
І зачіски робила раз-у-раз...
Й тепер, мій милий, плачу я щоночі
Під голосний, сучасний джаз...
І сльози із дощем зіллються воєдино,
Забудуться всі заплановані діла...
Думатиму про тебе щохвилинно,
Хоча, можливо, мить та вже пройшла...
Чи, може, то все я придумала сама?..
Сама свій мозок знову накрутила?
І залишаюся з думками я одна,
Бо ти в душі іще дитина.
А просто так сказати, ні не можна,
Що не потрібна тобі була я?
І утікає стрімко нічка кожна,
Бо думала, що я була твоя...
Терпець урвався. Він же не безмежний!
Слова і вчинки зникли нанівець...
Чужий і рідний, хлопчик мій мятежний,
Невже такий у нас кінець?
та не дитячі почуття... Дякую, сусіде)
