Оригінал: М.Цветаева "Вчера ещё в глаза глядел..."
Учора ще дивився в очі,
А нині - коситься убік.
Учора солов’ї співали о пів ночі,
Сьогодні ж скрекотять ворони злі.
Дурна я, зате ти - розумний,
Живий, а я - стою безсила.
О крик жінок усіх часів нестримний:
"Коханий, що тобі зробила?"
І сльози їй - вода, і кров -
Вода, - в крові, в сльозах умилася!
Не матір, мачуха - Любов:
Ви не чекайте ні суду, ні милості.
Відвозять милих кораблі,
І забирає їх дорога біла...
І чути стогін по землі:
"Коханий, що тобі зробила?"
Учора ще - в ногах лежав!
Порівнював з китайською державою!
А потім ти нічого не сказав, -
Враз випало життя копійкою іржавою!
Дітовбивцею я на суду
Стою - немила і несміла.
І в пеклі я тобі скажу:
"Коханий, що тобі зробила?"
Спитаю стіл, спитаю в стін:
"За що, за що терплю і мучуся?"
"Відцілував - тепер утік
В обійми іншої" - здригнуся...
Жити привчив мене в огні,
Сам кинув - в степ заледенілий!
Ось що, коханий, ти зробив мені?
Мій милий, що я тобі зробила?
Все бачу – не переч мені!
Я знову зряча – не коханка!
Бо де Кохання утікає в руки злі,
Там Смерть підкрастись може легко.
Само – як дерево трясти! -
І в термін яблуко падає спіле
- За все, за все пробач мені,
Коханий мій, що я тобі зробила!
07.09.14
