Люблю квітучу я весну,
Яка збирає в глечик роси.
Вона пробуджує від сну
Й вплітає оксамит у коси.
Люблю, коли глибока ніч
Розправить раптом свої крила,
Коли затихне в хаті піч,
І тіней упадуть вітрила.
Люблю плести вінок із мрій,
Як ранком позіхають квіти.
Метеликів зганяти з вій,
Й розчесувать вербові віти.
Люблю дивитись в синю даль
І слухать тихий шепіт моря:
" Поглянь на хвилі, мов кришталь,
Й не знатимеш на світі горя... "