А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
По стіні, що хилиться безрадно
Над проваллям несусвітніх мук.
А мені сьогодні сиво-сиво...
Загортає сітка павутинь
Душу, спраглу янгольського дива,
У гірку, нерадісну полинь.
А мені сьогодні неспівочо...
Птаство не вернулося іще
З тих країв, де те́пло рають ночі
І вогнем пекельним не пече.
А мені сьогодні...
Сльози тихі
Котяться по личеньку весни -
Ще не обтрусилися від лиха
"Градами" зґвалтовані лани...
(2.03.15)
Так, невесняно...
А надія вмирає остання,
хоч на ранок і страшно вмирать,
Вже прокинулась пташечка рання,
їй співати вже тре починать...
Через тернії до зірок.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Весна хоч і вчасна, та вже нема тих світлих емоцій і натхнення, які були минулих років... Все це заступила хижа примара війни. Дуже щемні зболені рядочки. Все ж весна принесла чергову надію на краще. Дай Боже!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю, Наталонько, чи принесла. Поки що, якось безпросвітно... Хоча є певність, що перемога буде за нами. Та кожне життя надто дроге. Надто!
Дякую Тобі, моя хороша, за світлу надію...
Весна хоч і вчасна, та вже нема тих світлих емоцій і натхнення, які були минулих років... Все це заступила хижа примара війни. Дуже щемні зболені рядочки. 
Все ж весна принесла чергову надію на краще. 
