Пробач Господь вже прощений мій гріх,
Що навіть не навколішках молюся.
Що матінка не чутиме мій сміх,
Що носик не розіб\"ю...Чи навчуся?..
Сьогодні вранці Янгол прилітав,
До матінки животика торкався.
Сказав,щоби я плакав...Та я знав,
Що мамі буде боляче...Й злякався...
А тато їй троянди приносив.
Казав,що все забудеться...Минеться...
Він навіть нас на рученьках носив.
І матінка заснула...Як проснеться,
То моє тільце кинуть на смітник.
Приходив лікар...Все вмовляв...Не хочуть
Залишити мене...Ось записник,
Де мама пише вірші...Переплачуть
За мною тільки дід мій і сестра.
Вона для мене зайчика купила.
Прийшла за мною вкотре медсестра.
І зайчика...Малесенького...Вкрила...
Казав мені мій Янголик:
Поплач...
Та як мені матусю засмутити?
Вона найкраща...Боженьку...Пробач...
Я навіть не родився...Щоби жити...
:17
Тема болюча! Особливо зараз... Коли заживо вбивають! 
