Що щодня бачать блакитні стіни?
Поржавілі труби кидають тіні.
Дерева тихо чекають весни.
Я чекаю на свідомість ясну.
Мені завжди чогось бракує.
Смакую, байдикую, це дратує.
Зараз мені багато людей.
Зараз я марнію без очей.
Тримай мене, тримай, ліжко.
Обіймай ніжно мене, подушко.
Заграй, подружко, свою мелодію.
Від того нею я не заволодію.
Я невиправний за жодних обставин.
Сную вздовж коридору із десятком спалень.
Нове місце легко стає житлом.
Жодне – домом. Я невиправний ні батогом, ні добром.
07.03.2015. РЦЛ, тер.
