Зеленіють бруньки на деревах,
Сніг темніє і тане ген,
Повертаються пташки з півдня –
Привітаймо весняний день!
Гріє сонцем, красою чарує,
Немов сіє добро і любов;
Розквітає усе і вирує –
То весна повернулася знов.
Господарство своє приймає,
Наче рідне дитя поверта;
І хоч бруду повсюди чимало –
Змиє все це розтала вода.
Потече срібними струмками
Через чорний асфальт доріг –
Вони стануть природи сьозами,
Що зіллються в потік талих рік.
І омиють ці сльози щастя
Зморшкувате обличчя землі;
Все живе, як в чарівній казці,
Буде гратись, мов діти малі.
Буде гратись воно й зеленіти,
Молодіючи з нами разом,
Бо усі ми природи діти,
Всі з’єднанні одним ланцюгом.
Той ланцюг не дозволить людині
Царем стати над світом усім,
Бо людина нічим не є нині,
Лиш пилком на поверхні земній.
