Де я ? Цей світ для мене?
Повинен жити чи все проживати?
І все дивлюсь в далеке небо,
А відповідей так і не пізнати.
Я йду, борюсь , біжу і зупиняюсь,
Бо стукіт серця каже відпочить.
Без вибору! Розумію і тримаюсь,
Крім часу все можна спинить.
В душі незламній вже немає боротьби,
У серці добрім знайдеш лиш печаль.
В дитинство сон, прошу я , відведи,
Як добрі спогади, і сон пройде нажаль.
Там радість, що змушує всміхнутись,
Там діти, що не думають й не знають.
Як хочеться хоч на хвилину повернутись,
І подивитись як вони там грають.
А з ними спогади мої, що вічно у сльозах,
І з кожним днем старіють від годин.
Усі страждання на невидимих листах,
Все там, де пройде лише з часом тим…
Й зі мною…
