"Єдина, вільна, незалежна!" - кричали ми і вірили,
А Україну у цей час нелюдам довірили.
"Непереможна нація, народ!" - ми свято живем цим,
А нашу неньку продає її "мятежний син".
Шматують на частини, окремо - захід й схід.
Згадай же як боровся за неї твій же дід.
Згадай славні часи - Козаччини, Русі,
Невже не ціниш минуле у всій його красі?
І чути докір: "Доборолися" - слова Ліни Костенко.
Давайте вдумаємось в них і у слова Шевченка.
Невже так просто говорив: "Борітеся - поборите"?
Та що ж ви, нелюди, з землею зі своєю творите?
В Криму кричать "Расєя, Расєя - наша матушка"
А того ліліпутіна зовуть своїм же батюшкой.
Вам обіцяють статки і гори позолочені.
А потім, після того, просите в нас помочі?
Одумайтеся, люди, ви продаєте матір.
Одумайтесь, яке на вас оділи шмаття!
Ви ладні свою душу дияволу оддати,
Аби лиш обіцяли вам одні суцільні статки.
Одумайтесь. Ми вірим в вас. Повірте і ви нам.
Повірте нам, довіртесь нам, а не чужим панам.
"Борітеся - поборите, вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава. І воля святая!"
30.04.15