Короткий український ренесанс
шестидесятих і семидесятих...
Інтимості хвилюючий романс
і танго, в пелюсткові вбране шати
Червоної троянди, що із рук
на знак безповоротного кохання
до іншого—живим вогнем розлук—
комусь дається в смутку на прощання.
Низький і заколисуючий щем—
мов травний шерех—співу Купріної.
Захмарені Карпати під дощем,
розсипані Троянди на пероні.
В Неспокої Верменича—вогні
ромашками розсіяні над містом,
до Чорнобривців линуть журавлі,
і Ясени шумлять собі врочисто.
У твісті каблучками—Не топчіть
конвалії пахучі і прозорі,
коханим намалюйте синю Ніч,
в якій нестримно опадають зорі.
Цвітуть осінні тихі небеса
над Поїздом, що їде у Варшаву,
манить в любистку скупана коса,
мандрують двоє у Похилі трави.
Летять, як чайки, зими і літа,
Зелене листя вкрите білим снігом,
Ромену ніжна квітка зацвіта,
і Водограй зривається набігом.
«Веселих скрипок» струмінь голосів,
у шлюбнім платті—вічна Черемшина.
Дівча іде із маком у росі—
Туманом білим дихає долина...
І зникло все, неначе уві сні.
Скінчились теплі ночі з зорепадом.
Русява Наречена на коні
проїхала заледенілим садом...
*У творі використано слова з популярних українських пісень 60-х-70-х рр.
Вікторія Торон
Ух ... Упіймала її холодний повів ...Чудово написано !
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. "Русява наречена"--одна з моїх найулюбленіших пісень тих років, яку чомусь рідко виконують.
Щоправда, важко знайти її в хорошому виконанні.
Можливо, оце непогане, без спотворення мелодії: https://www.youtube.com/watch?v=u9mfSyHUgvo
