Господь усім дав здібності і вміння,
і за життя їх мусиш відшукать:
конструювати,сіяти насіння,
співати ,малювати,римувать…
Усі ми різні,й різне мрієм мати,
та в кожного хай буде хліб і сіль.
А на чуже - не треба зазіхати,
бо прийде в дім чужа біда і біль.
Та заздрісник - і ситий,так голодний,
чуже добро – вогонь пекельних зваб.
…Життя – мов льох :і темне,і холодне,
якщо у нім зелена заздрість жаб.
Та заздрісник - і ситий,так голодний, - це точно, завжди їм мало, заздрісникам, скільки б не отримали собі - а от у когось завжди більше і краще... і що цікаво - вони навіть не стільки пнуться відібрати, щоб привласники - скільки зруйнувати - знищити, щоб НЕ було того, на що заздрять, якщо навіть про людину живу йдеться, яка нічого лихого їм не заподіяла, окрім того, що вона - є... а як не можуть знищити - то хоч би обкаляти, у бруді власному виваляти... заздрість - основа всякого зла і мерзот людських...
а вірш -
Любов Матузок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любов Матузок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочитала кілька Ваших творів,дуже сподобалися:і гумор в них,і щирість,і доброта.Впевнена,що ще читатиму не раз,поки познайомлюся зі всіма Вашими творами.Дякую,що заходите до мене,дякую,що відкрили себе для мене.Успіхів!