Я хочу тебе торкнутися, ну хоч би один разок.
За руку узяти, всміхнутися... Відчути небесний зв'язок...
Так хочу торкнутися поглядом. Назвати твоє ім'я.
Не бути обмеженим одягом. Із близька дивитись, з далля...
Не має сил більше миритися, являєшся тільки у снах...
Я хочу за тебе вхопитися й на крилах зробити свій змах...
Так хочу тебе торкнутися... Злітати на крилах твоїх...
Тому, що за задумом Долиним ми маєм одні на двоїх...
Тому, що десь там між орбітами, далеких, незнаних планет
є поле усіяне квітами - наш край, наш єдиний момент...
Тому, що десь там поміж квітами в краіні зухвалих бажань...
На варті між нас, між століттями, змурований мур із страждань.
Стоіть на сльозах побудований і кріпне на муках сердець...
Наш дух, що коханням згуртований зламає цей мур нанівець...
Тому, що десь там поміж зорями, вночі під покровом небес...
Два серця охоплені полум'ям, згорають у вічності десь....
