|
Пробач мене, мій друже, я не ангел,
І німба не було над головою.
Мабуть, що я не знала певних правил,
Не знаю, що робить мені з собою.
Пробач мене, мій милий, я гріховна,
Бо втратила твою сліпу довіру.
Життя – неначе пастка беззмістовна,
Піймалася туди, а ти не вірив.
Пробач мене, коханий, за секрети,
Яких я не довірила тобі.
В житті я помиляюсь, не в сонетах,
І знов не розібралася в собі.
Пробач мене, мій милий, за наївність,
Кохання зводить з розуму дівчат.
І геть усе поставить під сумнівність:
Де рай, де пекло, де є справжній ад.
Пробач мене, не милу, за любов.
За всі шалені, дивні почуття.
За зайву, підігріту лихом, кров,
І, звісно, за зруйноване життя.
Пробач мене, не рідну, за кохання,
Яке тобі, напевно, не потрібне.
І за нестримне повсякчас зітхання,
За сніг, за дощ, за сонце і за вітер.
Пробач мене, мій друже, я не ангел,
І німба не було над головою.
Давай будьмо щасливими без правил,
Я хочу бути поруч знов з тобою.
ID:
612499
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.10.2015 00:16:38
© дата внесення змiн: 05.12.2020 17:48:26
автор: Ірина Морська
Вкажіть причину вашої скарги
|
