Безнадія і відчай.. знов штовхають Тебе у безодню..
Ти береш автомат.. робиш ще один правильний крок!!
А від Тебе воротяться рідні брати й твоя мати..
Бо для них Ти чужий.. Ти пішов за життя убивать...
І кому є до Тебе яке святе діло,
Якщо сам визначаєш для себе найвищу мету:
Боронити, любити, відстоювать рідну Вкраїну?!
Але "більшість" убивця Тебе називає назло..
У руках автомат..у очах непохитність і віра..
Ти ідеш за святе, Ти пішов на війну не спроста..
Тобі предками дАна і воля, і вірність, і сила..
Тобі ТАМ ще миліша, рідніша, святіша земля..
Вірний своїй меті.. у Тобі тече кров Святослава!
Непохитність у вірі гартує гарячих пуль шквал..
Ти пішов, щоб і там крізь тьму гільз проростала
Квітка миру й добра, що в холодних серцях замерза..
І не скажуть Тобі тепле слово звичайні прохожі
В мегаполісі, Ти для них лиш "черговИй"..
Я всміхнулась Тобі, бо Ти воїн, Ти страж на сторожі
Наших тихих і теплих, і ситих, зручних вечорів...
Вже про Тебе забули високі в чинах генерали..
Але знову вертаєш, й береш до рук зброю святу..
Воїн той, що кладе свою смерть на вівтар перемоги..
Ти ж бо - воїн, це Твій вибір на вік..і на всю цю війну!
Фото взяте з фотовиставки "Небо Падає" Антона Кірєєва, Національний музей історї України
Автор - А. Кірєєв
