Чому так серденько колотиться?
Чи від брехні?
Чому ж ніяк не заспокоїться?
Мине? Та ж ні,
ніяк не втихне біль всередині...
Так мусить буть...
Пройшли напевно дні відведені?
Забудь...забудь!!!!
ЧергОвий раз дзвінок омріяний-
біжу-лечу!!!
Підтвердити би думки діями -
та знов мовчу...
Себе запевнить намагаюся,
вже в котрий раз,
що я страшенно помиляюся-
немає "нас"!!!
Та тільки голос твій почую знов
- забуду все!
І за тобою ця змія-любов
нехай повзе.
По бездоріжжю, не научена,
на сміху звук.
І упаде безсила, змучена
тобі до рук.
І диво- поглядом подивиться
в очі твої...
Так... моє серденько спиняється...
То від брехні..
Прекрасний твір! 
супер!!!!!! дуже чіпляє!!! 
