По вінця. По вікнах. Постукай у двері.
Чого ти блукаєш у затінках людства?
Я з сонця зліпила собі кавалера,
А він все схиляється до самогубства.
Почуй. Подивись. Попроси у молитвах
І моря, і миру, і масу дрібниць,
Бо розум кружляє від смаку півлітра,
А потім підлога і ти горілиць.
І зорі, зіниці, заплутані пальці
Тримали за руки, за душу не тих.
Я бігла життя невідому дистанцію,
А потім мій дух задихнувсь і притих.
Впади. Небагато богів нині в Бога,
Чимало гнилих і несправжніх картин.
Тобі і мені в невідомість дорога,
Тож встигни пожити іще поміж тим!
