Навколо нас банальний рух.
Між нами – слово, ми римуєм…
І пристрасть – поетичний дух,
Коли себе в собі відчуєм.
Письмо готує наш плацдарм,
Щоб написавши - ми зустрілись.
Оповідання наших карм
В сплетінні тіл у нас з’явилось.
Де буде перше почуття?
В якому місці стане погляд
Твій у моєму, як злиття,
Коли скажу «привіт» я поряд?!
У нашій розповіді все:
Дитячість, зрілість, ну і ласка.
І щира пристрасть піднесе
До тих вершин де знята маска.
Це вперше в нас, можливо ні,
Коли письмо дійшло розмови,
Що не зіпсована в брехні
А прояв справжній тіла мови.
Твоя краса опише сенс,
Що так шукаю я в надії.
В твоїх очах цнотливий секс
І крила – чорні брови, вії…
Нам пише доля цей роман,
Інтимна зустріч у готелі…
Ти мов прочитуєш мій стан,
У еротичній акварелі.
Відкинсь на крісло, ми одні,
В повітрі ніжність, трохи диму.
Твоє Sobranie у сні,
Та Asti Tosti родить риму.
Ми не квапливі, світ застиг.
Даєш знімати з себе моду,
Що в платті в істинах простих,
Нагою лишим твою вроду.
Твій поцілунок як вогонь,
Він ще гарЯчіший ніж досі.
Пішли мурашки від долонь,
Твоїх, в моєму що волоссі.
Ти вже не терпиш і тремтиш
Так непомітно, я – сильніше.
Своїми пальцями скоріш
Я доторкаюсь гарячіше,
Туди де хочеш, я почув,
Чи прочитав у нашій книзі?!
Я руку нижче пригорнув
Щоби порадувать в сюрпризі.
І пальці ніжно розмина,
Ту ніжність в тобі соковиту,
Наш поцілунок зігріва
Всю єдність, лагідність розлиту.
Частіше рухи від руки,
Пружніше пальці, глибше радість,
Тут наші збіглися смаки -
Твоя мокріє досконалість.
Я більш не стримаюсь уже,
Мене запрошуєш на більше,
І в нас сплетіння не чуже
І я заходжу повільніше…
Жага розкрита у очах.
Твій подих пристрасно-гарячий.
Ледь дотик на моїх плечах
Від рук твоїх мій рух позначив.
Спочатку тягнемо цю мить,
Все тонко, кожную клітинку
Відчуєм, як усе горить,
Усе палає без зупинку.
Ти піді мною, на мені.
Все швидше, якісніше, сильно.
Притисну палко в глибині
Виходжу, знову, так постійно.
Ми як письменники – творці,
З тобою граємось – поети.
У справжні пристрасті, митці,
Кохання ставимо в сюжети.
Ти чуєш присмак у собі,
У роті, в лоні і по тілу.
Мої цілунки чи слабі?
Та поштовх робить справу вмілу!
Все загострилось , так тремтиш,
Я темп нарощую, удари,
Цілунки хтиві, ти кричиш,
І з тебе плескають мов чари.
Ще трохи… Я іще не встиг…
Ти - завмираєш у нірвані.
Все раптом зникло, світ застиг.
Ти там… У поетичнім стані.
(с) 20.05.2014р.
Мені дуже сподобалось. ...ви маєте підсилити бажання словами. ..
