Я за день стільки вражень збирала
Все спішила з тобою ділити
І хоч порізно часто, та знала-
Серце довго не будеш дурити...
А тепер ти приклав не на жарти зусиль,
Щоб посіяти холод розлуки,-
Не змінилось ні сонце у небі, ні синь,
Та не слухають ноги ні руки...
З ким я буду сміятись до сліз
А як хвора ,- кому жалітись ?
Не торкнешся моїх долонею кіс...
Де від смутку мого подітись ?
Не звертай на мою ти печаль,
Ми ж вродилися різні люди...
Розуміння нема... А жаль...
Як кохають, - не б"ються в груди
Розійдемося ми , як друзі
Перед тим, як почнеться весна,
Ми дістали, мабуть, по заслузі,
Хай сміється чи плаче вона
