Коні, коні, прудконоге диво,
Згусток сили, швидкості, вогню.
Летите ви на вітрилах – гривах
Із сучасності у сиву давнину.
Невідмовні трударі щоденні,
Друзі у згорьованім житті,
Непідкупні воїни шаленні,
Стайєри завзяті і стрімкі.
Дарували пристрасть і натхнення
Мудрецям, поетам і митцям.
Вам – пісні, полотна і поеми.
І скульптури дивовижний храм.
Вас плекали, вами дорожили,
Поклонялись, наче божеству.
Вас любили, тільки вами жили,
Вам – останню скибочку черству.
А тепер сліпе людське завзяття
Розтоптало доброго коня.
Зрадили безжурно „старші браття”,
Обміняли на машинне вороння.
Люди добрі, що з вами зробилось?
Так знехаяти божествену красу!
Як же ж ваші душі остудились,
Що коня, коня! –на ковбвсу?!
Коні, коні, прудконоге диво.
Людство – у тенетах злого сну.
То й летіть на своїх крилах – гривах
Із сучасності у добру давнину
1992
