Жив-був собі колись Котигорошко
(знайшовся під гороховим листком).
Він сіяв хліб і був музика трошки,
А взагалі, добряк був добряком.
Мав руки золоті від батька, кажуть,
До нього йшло чи не усе село:
Кому до воза колесо приладить,
Кому шибки уставить у вікно.
Доріс давно до стелі він у хаті,
І вуса мав, як личить козаку,
На осінь (сподівалась дуже мати)
Привів дружину б, гарну та метку.
Але, як те буває в казці часто,
Прийшло нещастя із-за Синіх гір:
Горинич Змій людей по селах красти
Наважився, тим зруйнувавши мир.
Узяв тоді коня Котигорошко,
Вклонився на чотири сторони,
Присів, як і годиться, на дорожку,
Й поїхав рідну землю боронить.
Життя вода тече, неначе річка.
В селі минули осінь і зима.
Уже в намисто вбралися порічки,
Ну, а Котигорошка все нема.
Зітхає батько. Б'є поклони мати.
Не шиє наречена рушники:
Він, може, десь уже давно в палатах
В царівни просить серця та руки?
Невже то правда? Полетімо птахом
Дізнатися, що з нашим козаком.
Він у степу із Вернидубом-братом
Чатує за Калиновим мостом.
Там день і ніч кишить зміїне військо.
В очах чорніє часом від боїв.
А Змій не йде, бо дуже вже боїться
(шаблюки гострі в наших козаків).
Та ось полки ворожі поріділи,
Сьогодні має прилетіти сам
(Вернигора та Крутивус ходили
У розвідку, коли лягла роса).
В Смородині-ріці вода червона
(готуйтеся до бою, козаки).
Закаркала провісниця-ворона,
Аж затремтіли на кущах гілки.
І тільки Змій ступив на міст ногою,
Його скрутили разом молодці,
Скропили молодильною водою –
І Змій жовтком зробився у яйці.
Його, до каменюки прив'язавши,
Шубовсть у воду – й колами сліди.
А друзі, один з одним попрощавшись,
Додому перемогу понесли.
Було і сліз, і радощів чимало.
Котигорошко старостів заслав.
А восени й весілля відгуляли
(був Крутивус боярином на славу,
А Вернидуб у Скайпі привітав).
Синів Котигорошко гарних має
(вони у батька – руки золоті).
А зло як схоче погуляти краєм,
Нехай місток Калиновий згадає
І те яйце, яке лежить на дні…
хочеться у дитинство... у добро і віру в нього, в чисті струмки пам"яті, в надії та мрії дитячого серця...
в інший, недорослий світ хочеться, і щоб ви - за старшу виховательку, чи фею, чи чарівницю добру...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, за добру я не можу, швидше, за сувору й вимогливу
дякую Вам, Касьяне
Дуже гарно!!!!!!!!!!! 
