Я хочу дощ, бо він лікує душу, А правильніше, він змиває бруд... Він тихо прийде й тихо розворушить Всі підмурівки всіх страшних споруд. Він втопить страх, затопить божевільню, Постереже мій полохливий сон – І я тоді на повні груди, вільно Вдихну життя, що чисте, як озон. 24.05.2016 р. © А. Тофан
ID: 668332 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 25.05.2016 21:17:58 © дата внесення змiн: 25.05.2016 21:17:58 автор: Андрій Тофан
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie