О моя Клавдіє! Ти знала вже тоді...
Цей день страшний,- мов двері в один бік.
Відкриєш їх, як відлік неповернення.
Благала ти... Не чув лиш чоловік.
Ти серцем бачила основу всіх речей,
душею слухала і чула поклик правди:
назарянин, чи Бог, чи то юдей,
але торкався він, здається, до галактик...
Він говорив про нас і про любов,
примирював братів, вертав надію.
Хіба таким Голгота-Колізей?!........
-О Понтію! В твоїх руках все - вірю!
-Невинний... Що ж...(так бачив це Пилат)
Спинити страту можна. А навіщо?
Вже зріє бунт, єпископи сичать...
Як не піддатись - обгризуть, як кістку...
Піддався він. Та й виправдав Ісус...
Сказав йому:"Не ти!... А Божа воля..."
..Тоді чому у затишку палат,
не може більше спати жінка твоя?...
10.07.2016р.
Клавдія Прокула - дружина Понтія Пилата.За переказами, напередодні страти Ісуса, їй приснився сон, де вона бачила, як Син Божий в усій своїй славі і сяйві вершив суд: праведні возносились до нього, а нечестиві падали у темну прірву...
Вона просила Пилата "Не вбивати цього Праведника...", але той не прислухався до її застережень. Деякі джерела стверджують, що згодом Клавдія прийняла християнство.
Сильно! Довершено! Чуттєво! 
Та чи можна було б щось змінити? 
