Співають тихо коники,
Танцюють в небі вогники,
Що дивним своїм барвом
Осліплять незабаром.
Усі на них вдивилися.
Та й лихо! Затьмарилося
Вечірнє небо хмарами,
Вже й ліс пішов примарами.
Хлоп’я мале злякалося,
Бо куриво здіймалося.
Все спалюючи швидко,
Летів вогонь-лебідко.
Втекли усі тварини,
Не встигла в гай людина.
Пожежа йде, зростаючи,
Усе живе вбиваючи.
На щастя небо хмарене
Омило землю шпарену.
Вона зітхнула втомлено,
Бо тіло їй окроплено.
Нема вже співу коників
І танцю дивних вогників,
Що полум’ям зростаючи,
До степу йшли, вбиваючи.
