Білі ніжні сніжинки з неба летять,
І весело так в танці кружляють,
Та легким пуховим одіялом своїм,
Гори і усе навкруги застеляють.
Я в гори засніжені смерекові піду,
По високих заметах туди пробюся.
І під високою крислатою смерекою,
Відпочити на природі тут зупинюся.
Привітно махну до білочки рукою ,
Що по смереках швидко стрибає.
Та до снігура весело я підморгну,
Який із-за гілок густих виглядає.
За довгу смерекову гілку візьмусь,
Дуже близько я до неї проберуся,
Снігу пухкого багато, багато струшу,
І в Діда Мороза білого перетворюся.
Від краси казкової я сил наберусь,
Занурюсь в тишину лісову зимову.
І аж коли в лісі уже дуже стемніє,
Щасливий піду я до рідного дому.
Білі ніжні сніжинки з неба летять,
Весело вони в танці кружляють.
І в підставлених теплих долонях ,
Незамітно і дуже швидко зникають.
Сніжинки кришталеві ніжні сніжинки,
Ви в зимовім танго літайте, літайте,
Тільки не тікайте з моїх теплих рук,
І на землю талою водою не стікайте.
Перетворіться в бурштинову живицю,
Та й казку цю чарівну мою снігову,
На довгі, довгі роки ви запам'ятайте,
А потім правнукам моїм її передайте.
Білі ніжні сніжинки з неба летять,
І весело так в танці кружляють,
Та легким пуховим одіялом своїм,
Гори і усе навкруги застеляють.