Вже пристаріла та надія,
У дивовижную любов.
Де змін людських ми повні сили,
Й кохати вмієм більш за все.
Я переплутала любов,
З іще мені не зрозумілим,
Чуттям з душі чи із думок,
Немов кохаю я його!
Не покидаючи на мить,
Себе єдину у спокусі
Я заблукала поміж люду,
Що перповнив моє Я.
Змішалась я не перед щастям,
Й коханням дивним і прекрасним.
А поміж грубих і потворних
Я залишила все найкраще.
Не знаю як же повернутись,
У світ де все панує в купі,
Де перешкоди і незгоди,
Де є кохання і свобода,
Де мрію бути я !
Я хочу бути поміж тих,
Котрі щодня іщось будують.
Де можна раз і назавжди,
Створити і пов'язати,
Любов щасливу лиш з одним.
Эдиним і жаданим,
Для кожної людини...
