Рудоволоса вчителька
15 жовтня до директора школи села Алібки прийшла молода жінка. Було їй на вигляд років 25-27 і була вона рудоволоса.
- Вам не потрібен вчитель-філолог? – запитала вона у директора школи.
- Потрібен – відповіла Ольга Василівна – Ви ж знаєте, як з учителями у сільській місцевості.
- Я також можу викладати і англійську мову – сказала рудоволоса.
- Чудово! – мовила директор- Ви для нас просто знахідка. І документи у вас про закінчення вузу є?
- Так, будь ласка – і рудоволоса дала Ользі Василівні два дипломи.
Директор зазирнула у дипломи і сказала
- Все гаразд, Діана Степанівна. Можу вам запропонувати години по українській мові і літературі, зарубіжній літературі і англійській мові.
- Я згідна – радо погодилась рудоволоса.
- А жити вам є де?
- Я б погодилась жити в котрійсь із домівок села, за оплату звичайно.
- Допоможу – мовила Ольга Василівна – Є у нас бажаючі здавати помешкання, заробити копійчину.
І вчителька Діана Степанівна оселилась в одному з будинків села, а 16 жовтня уже почала викладати уроки у школі.
На думку директора школи, нова вчителька була умілим педагогом, і спільну мову з дітьми знайшла і знання мала. Ну дійсно, просто знахідка для їх школи.
А рудоволоса вчителька навчала учнів шкільним предметам і придивлялась до кожного із них.
Справа у тому, що менше ніж за рік, Діана повинна була стати господаркою трьох чарівних цукерок. Одна з цих цукерок нагороджувала чудовою пам*ятью, того хто скуштує цю цукерку, друга цукерка нагороджувала того хто її з*їсть, бажанням до оволодіння знаннями, а третя цукерка нагороджувала людину такою рисою характеру як щедрість.
Діана бажала, щоб три дитини, котрим вона дасть ці чарівні цукерки навчались в одному класі і її вибір впав на 9-ий клас.
У цьому класі серед інших учнів навчався хлопець Максим, котрий був розбишакою і без бажання вчитися. Але Діана якось побачила, як Максим заліз на дерево і допоміг котику спуститись з дерева . А котик тоді ще й так жалібно мявкав.
Діана думала, що можливо Максиму дати цукерку, котра зробить чудовою його пам*ять і він буде добре запам*ятовувати шкільний матеріал. Але сама собі заперечила. Діана остерігалась, що Максим буде добре пам*ятати свої нехороші вчинки, коли виправиться, і спогади будуть гнітити його. І Діана вирішила дати Максиму цукерку- бажання до оволодіння знаннями.
А цукерку, котра робить відмінною пам*ять Діана вирішила дати Світланці, котра зі слів її батьків і інших вчителів, дуже старанна, але забудькувата і наприклад для вивчення вірша їй потрібен цілий тиждень, і то потім збивається розповідаючи вірш.
Цукерку , котра нагороджує щедрістю, Діана вирішила дати Юлі, дочці досить таки успішного і багатого фермера. Бо надто вже жадібною була ця дівчинка. А ця риса могла нашкодити їй у майбутньому житті.
Майже рік Діана навчала дітей школи і прийшла їм до душі.
А 14 жовтня вона сказала 9-му класу
- Дітки, у мене день народження і я хочу пригостити вас цукерками.
І Діана роздала дітям по три цукерки кожному і роздала так , щоб Максиму попалась цукерка, котра дарує бажання до знань, Світлані – котра дарує пам*ять добру, а Юлі – котра дарує таку рису характеру, як щедрість.
- Ой, а у мене обгортку однієї цукерки обплітає волосинка – мовив Максим.
- І у мене – сказала Свєта розгортаючи цукерку.
Обгортала волосинка і одну з цукерок Юлі, але та промовчала про це.
Максим з*їв одну цукерку, а дві інших віддав дівчаткам з класу. Ті радо прийняли цукерки, усміхнулись і були здивовані такому жесту од Максима, бо він зазвичай сіпав дівчат за коси.
Юля також з*їла цукерку, на котрій була волосика на її обгортці і віддала дві інші цукерки своїм однокласницям, котрі були також вражені Юліним вчинком.
А Свєта з*уївши цукерку з волосинкою на обгортці вигукнула
- Згадала!
Потім підійшла до Діани Степанівни і сказала
- Діано Степанівна, мені потрібно терміново додому. Я згадала куди поклала ключі од татової машини. Ми вчора їх весь вечір шукали і сьогодні зранку шукали і не знайшли. Тато не може виїхати на роботу. Він вчора дав мені ключі і сказав покласти їх на стіл у кімнаті, а я поклала їх у свою скриньку і забула про це. Аж тепер згадала! Відпустіть.
- Біжи – дозволила Діана Степанівна і усміхнулась.
Діана знала, що життя у Максима, Свєти і Юлі стане кращим. У Свєти буде чудова пам*ять, Юля буде мати багато хороших друзів, а у Максима з*явиться тяга до науки, труда і добрих вчинків.
Але Діана після закінчення уроків, підійшла до Ольги Василівни і попросила звільнити її по сімейним обставинам.
- Жаль – мовила Ольга Василівна – Хоч те, що ви надто часто міняли місце вчителювання, мене одразу насторожило. Але добре. Бажаю вам успіхів.
І Діана знову відправилась шукати іншу школу, напевно що сільську, бо там легше було знайти роботу вчителя.
І 14 жовтня наступного року вона знову подарує трьом дітям три чарівні цукерки, на котрих діти знайдуть волосинки.
Діти школи Алібки розповіли Ользі Василівні, що Діана Степанівна частувала їх цукерками в честь свого дня народження.
- Але ж у неї день народження 8 березня… - здивувалась Ольга Василівна.
А про себе подумала – Дівчата, жінки… мало день народження чого вони подеколи відзначають.
Так , у Діани день народження був 8 березня. А 14 жовтня на її голові, над чолом з*являлись три волосинки – сива, що дарувала пам*ять, коли з*їсти цукерку обгорнуту в цю волосинку, біла – котра дарувала бажання до знань і чорна – котра дарувала рису характеру щедрість.
Діана у 18 років вийшла заміж і дуже любила свого хлопця. Але той через два роки після їх спільного сімейного життя подав на розлучення, бо закохався в іншу.
У Діани тоді було жахливо на душі. Вона любила свого чоловіка, дуже бажала, щоб він знову повернувся до неї, згадувала чудові часи їх спільного життя. Але той не повернувся. А коли йшов розподіл спільного майна, Діана дозволила колишньому чоловіку забрати усе, що той побажав.
Йшов час, а Діана все згадувала свого колишнього і бажала його повернення.
Допомогла Діані жінка, котра торгувала медом. Діана любила мед і нерідко купувала його у однієї і тієї ж жінки. І якось та жінка сказала Діані
- Запроси мене до себе на чай і я принесу тобі такий мед, що забере усі твої печалі.
- Так помітно? – запитала Діана у жінки і трішки зніяковіла, бо ж інші люди помічають її смуток.
- Все пройде – мовила продавщиця меду.
І за чашечкою чаю Діана розповіла тій жінці про свою печаль.
Жінка вислухала Діану, потім дістала із сумки три маленькі баночки з медом і каже
- З*їж по пів ложечки меду з кожної баночки і печалі пройдуть. І кожного року 14 жовтня , на твоїй рудій голівці будуть з*являтись три волосинки, сива – що має дар пам*яті, біла- що дає дар бажання до усього доброго. І чорна- що надає рису щедрості. Туги і душевні муки твої пройдуть, ти лише висмикуй ці волосинки. А висмикнеш, не викидуй їх, бо обгорнувши кожною із волосинок цукерку в обгортці ти подаруєш хорошу рису тому, хто з*їсть цю цукерку, звичайно без волосинки.
З8їла Діана по пів ложечки меду з кожної баночки і пройшли її страждання. А чарівні цукерки обгорнуті в волосинки вона рішила дарувати дітям, бо ж була вчителькою.
Ще Діана пам*ятала слова продавщиці меду
- Волосинки допоможуть тобі і знайти свою вірну половинку. Якщо 14 жовтня на твоїй голові з*являться волосинки не різного кольору а усі три сиві, значить ти знайшла нове, справжнє, ще міцніше кохання.
15 жовтня Діана зайшла у іншу сільську школу.
У холі школа вона побачила молодого чоловіка, певно вчителя
- Ви не підкажете де кабінет директора? - запитала Діана.
- Я вас проведу – запропонував приємний молодий чоловік – Нам доречі потрібен філолог. Ви ж вчитель?
- Так – відповіла Діана.
Погляди двох молодих людей зустрілись і якщо хтось зі сторони бачив як вони дивляться один на одного то подумав би
- Закохались. А що, гарна пара.
ID:
1023725
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 06.10.2024 11:51:14
© дата внесення змiн: 06.10.2024 11:51:14
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
