Вдивлявся осені у очі,
Дуже красиві й серед ночі,
Спалахи блиску, ще ж дівочі,
Мов покохати вкотре хочуть.
Вона в танок іде з туманом,
Є забанка засмутити,
Така хитрунка, бо з обманом,
Уміє справи прокрутити.
Щоб ліг до ніг, хоча вельможний,
Із перламутром у зізнанні,
Хай знають він, все ж благородний,
Всякчас признається в коханні.
Так подививсь осені в очі,
Адже сьогодні в повній силі,
Хоч пам’ята слова пророчі,
Не будеш місяце щасливий.
Ревниві хмари на заваді,
Зі злом краплинами, діставав,
Дощ не пробачить жодній зраді,
Немов скажений з ревом волав.
Де ж те світило, де кохання,
Осінь у млі… сховала очі,
В душі плекала сподівання,
Звабить краса, ніжність, дівочість.
Слова пророчі… відгук зливи,
Забудь про мрії, дні прекрасні…
Ні-ні, не будете щасливі!
01.10.2024 р
